Всі новини

Ринок землі в Україні

З 1 липня 2021 року в Україні скасоввано мораторій на продаж аграрної землі.

Земельна реформа впроваджена Законом України  “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення”. Також 6 липня 2021 р. вступив в дію ЗаконУкраїни  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо продажу земельних ділянок та набуття права користування ними через електронні аукціони», яким передбачено проведення земельних торгів у формі електронного аукціону.

Наразі ринок сільгоспземлі матиме низку обмежень. З 1 липня 2021 року купувати землю зможуть лише фізичні особи.

Так триватиме два з половиною роки, до 2024, коли право купувати землю отримають юридичні особи.

Проте і тут є певні умови. Юридичні особи мають бути створені і зареєстровані за законодавством України, а їх учасниками можуть бути лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади.

Іноземці не можуть купувати землю в Україні до проведення загальнонаціонального референдуму.

Попри його результати, вони також не зможуть купувати землю у 50-кілометровій прикордонній зоні.

До 2024 року “в одні руки” можна буде придбати не більше 100 га. Далі – не більше 10 тисяч га.

Встановлено такі обмеження загальної площі с/г ділянок, які можуть перебувати у власності:

– юридичної особи (крім банків) не більше загальної площі земельних ділянок, належних усім її учасникам  (акціонерам), але не більше 10 тисяч гектарів;

  • громадян України до 1 січня 2024 р. до 100 гектарів, а з 1 січня 2024 р. до 10 тисяч гектарів.

 

Після 1 липня 2021 р. іноземці та особи без громадянства можуть лише успадковувати земельні ділянки, однак протягом 1-го року успадкована земля підлягає відчуженню.

 

Орендарі землі матимуть переважне право на її покупку. Вони також можуть передати це право, але повинні письмово повідомити про це власника землі.

Переважне право купівлі с/г земельної ділянки:

перша черга – особа, яка має спеціальний дозвіл на видобування корисних копалин загальнодержавного значення;

друга черга – орендар земельної ділянки.

Постановою Кабміну від 23 червня 2021 р. № 663 передбачена можливість державної реєстрації власником наміру продажу ним своєї земельної ділянки, а також державної реєстрації передачі за письмовим договором переважного права на купівлю ділянки.

Суб’єкт переважного права, який був належним чином повідомлений нотаріусом про намір щодо продажу земельної ділянки, вважається таким, що відмовився від свого переважного права у разі якщо він:

– протягом місяця з дня, коли він був повідомлений нотаріусом про намір щодо продажу, не повідомив належним чином нотаріуса про своє бажання скористатися переважним правом;

відмовився від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки;

– не з’явився для укладення такого договору у день і час, призначені нотаріусом.

Переважне право купівлі с/г земельної ділянки може бути передано його суб’єктом іншій особі лише один раз. Передача уже переданого переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення третім особам забороняється

До 2030 року мінімальна ціна землі не повинна бути меншою за нормативну оцінку.

Щоб укласти угоду про купівлю-продаж землі, потрібні такі документи:

  • паспорти та ідентифікаційні коди продавця та покупця,
  • документи, що підтверджують право власності на ділянку (витяг з реєстру прав на нерухоме майно або державний акт),
  • витяг з Державного земельного кадастру,
  • звіт про експертну грошову оцінку ділянки.

Якщо продавець землі володіє земельною ділянкою понад три роки, її розміри не перевищують норми безоплатної передачі, а ця угода є першим за рік продажем нерухомості, то податок на доходи фізичної особи (ПДФО) та 1,5% військового збору (ВЗ) платити не треба.

В іншому разі резиденту доведеться сплатити 5% ПДФО та 1,5% Військового Збору від вартості земельної ділянки за договором.

Якщо продавець землі не є резидентом, ставка ПДФО 18%.

Суб’єктами права власності на с/г землю є: громадяни та юридичні особи – на землі приватної власності; територіальні громади (через органи місцевого самоврядування) – на землі комунальної власності; держава (через органи державної влади) – на землі державної власності.