Децентралізація

Модуль 8. Охорона здоров’я в ОТГ

Реформа фінансування системи охорони здоров’я України передбачає зміну парадигми фінансування медицини. За старої моделі фінансування кошти, які направлялись на медичний заклад, обчислювались у відповідності до кількості населення що проживає на території обслуговування даного закладу.

Метою політики у сфері децентралізації є відхід від централізованої моделі управління в державі, забезпечення спроможності місцевого самоврядування. Відповідно до загальної ідеї медичної реформи, в Україні створюються госпітальні округи, щодо яких висунуто спеціальні вимоги:

1) прибуття до багатопрофільних лікарень інтенсивного лікування не повинно перевищувати 60 хвилин;

2) зона обслуговування повинна бути еквівалентна радіусу зони обслуговування 60 кілометрів за умови наявності доріг з твердим покриттям.

Це, в свою чергу, вимагає створення належної інфраструктури, системи громадського транспорту та наявності доріг високої якості, що може і повинно бути реалізовано в межах реформи децентралізації, надання територіальним громадам додаткових повноважень, створення спроможних об’єднаних територіальних громад. Також передбачено створення госпітальних рад, членами яких є представники міст обласного значення, районів, ОТГ, делеговані для роботи у складі госпітальної ради рішенням відповідних місцевих рад. Завданням саме цих рад стане координація дій, розробка пропозицій та рекомендацій щодо реалізації на рівні госпітального округу державної політики у сфері охорони здоров’я, а також щодо організації та фінансування медичної допомоги в госпітальному окрузі. З огляду на те, що членами госпітальної ради є представники органів місцевого самоврядування, це створює передумови для реалізації спроможними органами місцевого самоврядування своїх повноважень через забезпечення належних умов для надання громадянам вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги належної якості.

За новою «реформованою» системою «гроші мають йти за пацієнтом», тобто обсяг фінансування буде залежати від кількості пацієнтів, які підписали декларації із сімейними лікарями амбулаторії. Запровадження такої моделі потребує надання державним та комунальним медичним закладам фінансової та управлінської автономії. З цією метою медичні заклади змінюють свій статус на комунальні некомерційні підприємства (КНП).

Види медичної допомоги у контексті медичної реформи

Кожен громадянин має право на безоплатне отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров’я медичної допомоги, до якої належать:

  • екстрена медична допомога;
  • первинна медична допомога;
  • вторинна (спеціалізована) медична допомога, що надається за медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я;
  • третинна (високоспеціалізована) медична допомога, що надається за медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я;
  • паліативна допомога, що надається за медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Медична сфера модернізується в громаді на основі концепції «До якості медичної допомоги через доступність». Вона ґрунтується на трьох принципах:

  1. Іміджевої доступності – створення сприятливих умов перебування у центрі ПМСД, дотримання графіку роботи.
  2. Територіальна доступність – кращі умови надання та отримання медичної допомоги, зв’язок лікаря з пацієнтом .
  3. Медична доступність – поліпшення кадрового забезпечення, створення Call-центру, впровадження електронної картки пацієнта та друк електронного рецепту (з метою виконання Урядової програми «Доступні ліки». Така модель передує електронному рецепту, який буде реалізований в електронній системі охорони здоров’я).

У процесі децентралізації медичні заклади ОТГ стають самостійними і самодостатніми. Після проведення реорганізації – автономізації закладу охорони здоров’я шляхом перетворення в комунальні некомерційні підприємства – всі оперативні функції буде передано керівництву автономізованого закладу охорони здоров’я. Місцева ж влада відповідатиме за утримання та оснащення закладу, як розпорядник бюджетних коштів. За таких умов наразі має ОТГ обговорюються можливості муніципального співробітництва у сфері реформування рівня первинної медичної допомоги.

Перевага автономізації також полягає в тому, що головний лікар може оперативно та гнучко реагувати на проблеми. До прикладу, згідно бюджетного кодексу, для того щоб поміняти ставку медичної сестри загальної практики на дільничну медичну сестру медичний заклад готував листа на міську рада. Лист розглядається на виконкомах та сесіях. Іноді цей процес затягувався на 3 місяці. На сьогоднішній день головний лікар може зробити це за 1 день. Він також уповноважений вносити зміни до бюджету закладу. До прикладу, якщо залишились кошти на придбання матеріалів, але не вистачає на медикаменти, головний лікар може їх перерозподілити.

В Україні понад 13,1 млн., а в деяких областях – навіть понад 60% населення – сільське. Очевидно, що з децентралізацією в Україні формується нова модель сільського розвитку з новою системою управління та новими економічними відносинами. При цьому важливо розуміти, що коли говорять про розвиток сільських територій, мова йде виключно про розвиток людського потенціалу, це є головною метою реформи. Тож сільські мешканці потребують особливої уваги держави.

Реформа сільської медицини, передусім, первинна медицина в селі має стати доступною і якісною. Тому медичні практики мають стати автономними та самокерованими. Загальна мета – щоб лікар у селі надавав первинну медичну допомогу на тому самому рівні, що і в місті.

 

Питання до модуля