Децентралізація

Система місцевого самоврядування в Україні являє собою побудовану на нормах закону цілісну, структурно і функціонально впорядковану сукупність суб’єктів, в процесі функціонування і взаємодії яких реалізуються принципи місцевого самоврядування.

Згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» його систему складають:

1. Органи місцевого самоврядування;
2. Форми безпосереднього волевиявлення жителів територіальних громад:

• місцеві референдуми (ст. 7),
• загальні збори громадян (ст. 8),
• місцеві ініціативи (ст. 9),
• громадські слухання (ст. 13),
• інші форми прямого народовладдя, які можуть бути передбачені статутами територіальних громад;

3. Органи самоорганізації населення (будинкові, вуличні, квартальні та ін.).

Громадські слухання — це офіційне засідання міської (селищної, сільської, районної) ради, органу місцевої влади чи місцевого самоврядування, на якому депутати та посадові особи знайомляться з думками, враженнями, зауваженнями та пропозиціями мешканців міста (села, селища, району) з проблеми чи заходу, які орган влади збирається реалізувати.

Учасниками громадських слухань можуть бути:

• працівники відповідних служб (можливо, і ті, які сьогодні вже не працюють, але мають великий досвід та авторитет), які є фахівцями з питань будівництва, благоустрою, торгівлі тощо, тобто з питань, які виносяться на обговорення;
• представники громадських організацій, місцевих осередків політичних партій;
• представники органів самоорганізації населення, адже вони постійно контактують безпосередньо з мешканцями і найкраще знають їхні потреби та настрої;
• представники засобів масової інформації;
• інші зацікавлені категорії населення міста.

Особливості громадських слухань:

• Кожен може взяти участь у громадських слуханнях — як фізична особа, так і представник тієї чи іншої організації.
• На відміну від усіх інших форм громадської участі, громадські слухання проводяться безпосередньо перед тим, як влада приймає те чи інше рішення.
• Усе, що відбувається на громадських слуханнях, повинно бути записане та опрацьоване.
• Територіальна громада наділена правом на контроль.

Одним із важливих елементів такого контролю є громадські слухання, гарантовані статтею 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Відповідно до статті громадські слухання мають форму зустрічей громади (виборців) з депутатами місцевої ради та окремими посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»:

• Порядок організації громадських слухань визначається статутом територіальної громади.
• Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов’язковому розгляду органами місцевого самоврядування.
• Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік.

Територіальна громада має право проводити громадські слухання — зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, ставити питання та вносити пропозиції щодо вирішення проблем місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.

Закон надає право членам територіальної громади під час слухань заслуховувати звіти депутатів відповідних рад про їхню роботу в цілому або стосовно їхньої участі у вирішенні якогось конкретного питання, а також порушувати проблеми та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.

Предметом громадських слухань відповідно до законів є «питання місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування».

Пропозиції, що вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов’язковому розглядові органами місцевого самоврядування.

Ініціювати громадські слухання можуть суб’єкти, визначені Положенням «Про громадські слухання». Предметом слухань можуть бути найрізноманітніші питання, які турбують громаду, як-от: місцеві податки і збори, тарифи на житлово-комунальні послуги, місцевий бюджет, програми розвитку.

Також згідно з Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» на громадські слухання повинні виноситись розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні цієї містобудівної документації без проведення громадських слухань щодо її проектів забороняється.

На громадських слуханнях, по-перше, розглядаються питання, що турбують територіальну громаду міста або більшу її частину, тобто є загальноміськими, а, по-друге, ці питання повинні відноситися до відання міського самоврядування.

До питань загальноміського значення можуть відноситися питання:

• реконструкції центральної частини міста,
• затвердження міського бюджету,
• збільшення тарифів на електроенергію,
• захоронення на території міста відходів промисловості,
• очистка води,
• приватизація ВЖРЕПів,
• питання землеустрою тощо.

Приклад: У м. Львові та багатьох інших містах України рішення виконавчих комітетів про затвердження комунальних тарифів були скасовані судами через те, що не пройшли встановленого законом громадського обговорення.

Мета проведення громадських слухань.

• Ознайомлення громадян із планами, тактикою і стратегією керівництва міста з вирішення конкретного питання
• Ознайомлення громади з результатами діяльності міської влади за останній фінансовий рік
• Донесення до органів влади думки громади щодо того чи іншого питання суспільного життя
• Отримання поради від мешканців міста, споживачів послуг, як краще розв’язати існуючу проблему (постачання води, необхідного збільшення тарифів на електроенергію, приватизація ЖЕКів)
• Отримання підтримки громади у лобіюванні її інтересів перед вищими владними структурами (відстоювання вигідного для міста проекту бюджету, незгода захоронювати на території міста небезпечні відходи тощо).
• Забезпечення прозорості дій влади з метою викликати довіру у мешканців до владних структур
• Ознайомитися із думкою громадян стосовно тактики, стратегії управлінням містом (селом, селищем) правильності прийнятих владою рішень
• Ознайомлення громадян з планами стосовно розвитку міста (села, селища), результатами діяльності (заслуховування звітів керівництва громади).
• Пошук шляхів підвищення прозорості діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування з метою підвищення довіри у мешканців до місцевої влади

Головна особливість громадських слухань полягає в тому, що вони не можуть бути засобом вирішення політичних питань. На відміну від місцевих ініціатив, де місцева влада повинна реагувати на подібну ініціативу прийняттям відповідних рішень, правові наслідки громадських слухань полягають у тому, що рада повинна розглянути на пленарному засіданні висновки й пропозиції слухань, однак прийняття якихось конкретних рішень, по суті, не є обов’язковим.

Особливості підготовчого процесу з організації громадських слухань.

Створення робочої групи

На цьому етапі підготовки до громадських слухань відбувається розподіл обов’язків і повноважень між членами робочої групи, визначаються умови стимулювання виконавців за виконану роботу. Підготовку бажано розпочинати за 30—40 днів до дати, на котру призначені слухання.

За цей час ви повинні з’ясувати:

• як закон регулює проведення таких слухань;
• яких посадових осіб та установи слід про них повідомити;
• яку інформацію повинні містити офіційні повідомлення про проведення слухань тощо.

Щоб провести таку масштабну роботу, звісно, слід сформувати окрему робочу групу. До її складу повинні ввійти насамперед посадові особи, яких безпосередньо стосується питання, яке виноситься на обговорення. Загальне керівництво групою здійснює уповноважена особа від ініціатора слухань. Інші члени робочої групи від зацікавлених сторін виконують роль експертів чи учасників з дорадчою функцією або просто учасників.

Визначення шляхів вирішення проблеми, що виноситься на слухання.

Від правильності розробки шляхів вирішення проблеми, що обговорюється, залежать кінцеві результати всього заходу. Характер шляхів вирішення проблеми залежить від ресурсів, які будуть до цього залучатись. Тому зрозумілою є необхідність найширшого залучення до слухань зацікавлених сторін, яке має сприяти полегшенню мобілізації зазначених ресурсів. Щодо вибору конкретного дня та часу, то досвід підказує, що ранкова та обідня пора перших днів тижня, святкові (державні та релігійні) дні — не найкращий час для проведення подібних заходів. Набагато зручнішим як для мешканців, так і для державних службовців буде післяобідній час у четвер та п’ятницю.

Порада. У ході розробки робочого плану з організації підготовки і проведення слухань слід враховувати, що подібні заходи необхідно проводити у дні, коли у відповідному населеному пункті немає інших привабливих розважальних чи культурно-масових заходів.

Виконання плану заходів  із підготовки громадських слухань.

Визначення зацікавлених сторін: представників від місцевої влади; фахівців із тих чи інших питань, представників партійних і громадських організацій, підприємств, їх асоціацій та інших структур від бізнесу, мешканців міст.

Визначення інформаційних джерел, в яких буде висвітлено заплановані заходи та робота з ними. Визначення інформаційних джерел доцільно проводити в ході розробки медіа-плану громадських слухань з урахуванням прийнятої стратегії роботи зі ЗМІ. Кінцевий перелік інформаційних джерел може бути з’ясовано після визначення заходів, передбачених медіа-планом.

Порада. При пошуку зацікавлених сторін слід враховувати, що конкретне питання, яке передбачається обговорити на громадських слуханнях, цікавить не усіх без винятку, а людей, які або компетентні в даній проблемі, або розв’язання цього питання прямо чи опосередковано для них є важливим і визначальним. Тому успіх заходу значною мірою залежатиме від правильності вибору сторін.

Від бізнесу можуть взяти участь ті представники, які мають до теми слухань або діловий інтерес, або у вирішенні даної суспільної проблеми його представники зацікавлені як громадяни.

Приклад. Владу окрім голови відповідної ради чи виконкому та його заступників також можуть представляти працівники відповідних галузевих підрозділів цих органів (залежно від теми слухань) і завжди — функціональних підрозділів з питань економіки, фінансів, комунального майна тощо.

Повідомлення про проведення громадських слухань для преси повинно включати такий мінімальний інформаційний пакет:

• інформацію про організаторів;
• порядок денний і план проведення (тимчасовий регламент);
• перелік учасників;
• кількість учасників;
• підсумковий документ або проект, прийнятий «за основу»;
• стенограму (за наявності).

Проведення роботи щодо залучення зацікавлених сторін до підготовки і проведення громадських слухань. Насамперед слід зацікавити та залучити на свій бік фахівців з питань, що обговорюватиметься на слуханнях, а також представників громадських організацій, партій тощо.

Спільні консультації з ними, поступове надання їм відповідної інформації мають такі позитивні моменти: запобігання можливості появи серед них негативного ставлення до діяльності організаторів слухань з питань, що пов’язані з предметом їхньої діяльності чи інтересу; залучення «союзників», які активно допомагатимуть в подальшій роботі; попереднє оголошення майбутніх слухань серед вказаної категорії «зацікавлених сторін», їх знайомих, родичів, сусідів; формування позитивної думки про організаторів слухань та роботу, яка проводиться, її необхідність та корисність для усіх мешканців.

Далі необхідно виявити зацікавлені категорії серед населення, щоб підготовчу роботу спрямувати на них, а не розпорошувати зусилля та кошти на залучення широкого загалу. Для цього можна організувати роботу у фокус-групах та інші неформальні форми співпраці. Чітке виконання цих необхідних заходів допоможе уникнути якщо не всіх, то переважної більшості можливих труднощів.

Заходи з інформування громадськості  щодо проведення громадських слухань (або реалізація медіа-плану).

В медіа-плані повинно бути передбачено не тільки те, в який спосіб громадяни дізнаються про проведення громадських слухань, але й заходи, що забезпечать високу вірогідність їхньої участі.

Громадяни повинні отримати чітку інформацію про те, «де», «коли», «о котрій годині» і «з якого питання» планується провести громадські слухання, яка роль кожного учасника у них і який результат очікується. Як вже зазначалось, до цього процесу бажано залучити фахівців, які б могли допомогти спланувати чи провести інформаційну акцію.

Для належного інформаційного забезпечення можуть бути використані наступні можливості:

• надсилання прес-релізів до відібраних засобів масової інформації, поточне інформування редакцій цих ЗМІ про важливі зустрічі, круглі столи та самі слухання;
• прямі контакти з кореспондентами, редакторами різних засобів масової інформації;
• у випадку участі в роботі слухання офіційних осіб буде забезпечено і офіційне висвітлення перебігу цього заходу друкованою пресою, радіостанціями, місцевим телебаченням, інтернет-ЗМІ.
• не менше як за чотири тижні до проведення слухань в людних місцях (поблизу торгових центрів, зупинок громадського транспорту, на майданах, центральних вулицях, поблизу поштових відділень тощо) слід розташувати рекламно-інформаційні щити з інформацією про слухання.

Отже, приблизно за місяць до проведення слухання серед громадськості повинно бути створено достатнє інформаційне поле про майбутній захід. Окрім того, у всіх інформаційних джерелах необхідно подавати контактні телефони організаторів для можливості налагодження прямих контактів, діалогу із зацікавленими мешканцями, які можуть виявити бажання отримати додаткову інформацію про захід, який ви плануєте провести.

Розробка тимчасового регламенту та сценарію проведення громадського слухання.

Перед початком ведучий повинен оголосити правила проведення слухань. На ньому лежить відповідальність неупередженого дотримання правил і основної теми обговорень. Усі доповіді, питання, відповіді, будь-які інші виступи відбуваються тільки з його дозволу. Ведучий має право коментувати виступ учасника слухань лише з метою його уточнення.

Форма обговорення проблеми Перед розробкою сценарію плану проведення громадського слухання організаторам (робочій групі) треба визначитись із формою обговорення проблеми.

Робота з експертами, збір та обробка пропозицій від громадян та інших зацікавлених сторін.

Робота експертів складається з двох напрямів діяльності.

Перший являє собою підготовку виступів, зокрема збір, осмислення та опрацювання матеріалів і аргументів, присвячених темі та проблематиці громадських слухань.

Інший напрям пов’язаний безпосередньо з виступами експертів під час слухань. Психологічно люди довіряють більше «немісцевим» експертам, тому бажано запросити доповідачів-фахівців навіть з інших міст.

Втілення у життя результатів громадських слухань.

Група організаторів слухань обов’язково повинна провести зустріч за результатами заходу. Темою обговорення на такій зустрічі може бути аналіз виступів, активність громадян, результативність заходу, недоліки у підготовці. На зустрічі необхідно зосередитися на питанні, яким чином результати слухань потрібно втілювати у життя.