Децентралізація

Медична реформа в умовах децентралізації

Охорона здоров’я в Україні — комплекс законодавчих, теоретично-наукових, організаційних та медично-інфраструктурних об’єктів держави для постійного забезпечення громадян належною медичною допомогою.

У 2019 р. мережа ЗОЗ України складалася з 1587 лікарняних закладів, із них:

27 обласних лікарень;

29 дитячих обласних лікарень;

390 міських лікарень;

88 дитячих міських лікарень;

14 міських лікарень швидкої медичної допомоги;

33 госпіталі для інвалідів Великої Віт­чизняної війни;

122 спеціалізовані лікарні (у тому числі 23 інфекційні лікарні для дорослих, 6 інфекційних лікарень для дітей, 36 туберкульозних лікарень для дорослих, 3 туберкульозні лікарні для дітей, 3 офтальмологічні лікарні, 11 лікарень відновного лікування, 8 центрів боротьби зі СНІДом та 32 інших);

471 центральна районна лікарня;

101 районна лікарня;

104 дитячих лікарень;

88 пологових будинків;

17 клінік науково-дослідних інститутів і вищих медичних навчальних закладів;

84 психіатричні лікарні;

5 наркологічних лікарень;

7 лікарень «Хоспіс»;

2 госпрозрахункові лікарні;

1 лепрозорій;

4 інші лікарняні заклади.

За останні роки мережа лікарняних закладів системи МОЗ України значно (на 36,2%) скоротилася (із 2487 до 1587).

Незадовільний стан галузі охорони здоров’я та недофінансування галузі стали рушійними чинниками запровадження в Україні медичної реформи.

На основі нової Концепції реформи фінансування системи охорони здоров’я Верховна Рада   19 жовтня 2017 року прийняла Закон «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», який набрав чинності 30 січня 2018 року. За один із ключових елементів реформи фінансування системи охорони здоров’я відповідає новий орган — Національна служба здоров’я України.

Національна служба здоров’я України — центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій. НСЗУ є національним страховиком, який укладає договори із закладами охорони здоров’я та закуповує у них послуги з медичного обслуговування населення. НСЗУ контролює дотримання умов договорів та робить прямі виплати закладам за надані послуги.

Національна служба здоров’я виконує функції єдиного національного замовника медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій. Кошти, якими вона оперує від імені держави для оплати медичних послуг (більше 100 млрд гривень щороку), зберігаються на казначейських рахунках. Служба не є власником закладів охорони здоров’я та не здійснює управління ними (принцип розмежування функцій замовника і постачальника медичних послуг).

Згідно з Законом, її основними функціями є:

реалізація державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій;

проведення моніторингу, аналізу і прогнозування потреб населення України у медичних послугах та лікарських засобах;

виконання функцій замовника медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій;

розроблення проекту програми медичних гарантій, внесення пропозицій щодо тарифів;

укладення, зміна та припинення договорів про медичне обслуговування населення та договорів про реімбурсацію;

перевірка дотримання надавачами медичних послуг вимог, встановлених порядком використання коштів програми медичних гарантій і договорами про медичне обслуговування населення;

забезпечення функціонування eHealth — електронної системи охорони здоров’я.

Територія України ділиться на більше ніж 100 госпітальних округів медичним закладам яких НСЗУ компенсує витрати на лікування в рамках оновленого переліку послуг первинної медичної допомоги і запроваджується відповідна реімбурсація ціни ліків.

Діяльність НСЗУ спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров’я. Вона здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені територіальні органи.

НСЗУ очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за пропозицією Комісії з питань вищого корпусу державної служби.

Слід зазначити, що Госпітальний округ — територіальне об’єднання закладів охорони здоров’я України декількох районів в одну мережу за принципом доступності, густини та кількості населення, наявності готових лікувальних закладів, усталених шляхів доставки пацієнтів та дорожнього сполучення. Один госпітальний округ передбачає обслуговування не менше ніж 120—200 тис. населення, досяжність у радіусі 60 хвилин або 60 кілометрів. Адміністративним центром є населений пункт з населенням понад 40 тис. За задумом децентрацізаційна реформа дозволить оптимізувати витрати на утримання численних лікарень, наблизить саме якісні медичні заклади до населення областей без необхідності відвідування обласного центру. Частина лікарень буде перепрофільовано, тобто в невеликих районних центрах залишаться тільки заклади сімейної медицини.

Календарний план реформування системи фінансування охорони здоров’я та інших ключових змін, які відбуватимуться в медичній галузі в 2017-2020 роках, передбачає:

  1. Запровадження нової моделі фінансування для первинної медичної допомоги.
  2. Створення правових основ для нової системи фінансування охорони здоров’я.
  3. Створення єдиного національного замовника медичних послуг.
  4. Створення єдиної електронної системи обміну медичною інформацією.
  5. Перегляд уніфікованих клінічних протоколів для переліку найбільш поширених медичних станів і спрощення вимог до ведення паперової звітності у медичних закладах.
  6. Запровадження нової моделі фінансування медичної допомоги для вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. А з 2018-го передбачається її запровадження в усіх закладах, що надають стаціонарну допомогу.
  7. Протягом першого півріччя 2017 року планується затвердити методику аналізу витрат (собівартості медичних послуг) закладів охорони здоров’я.
  8. Створення госпітальних округів.
  9. Запровадження національної системи реімбурсації лікарських засобів для визначеного переліку медичних станів.
  10. Автономізація бюджетних закладів охорони здоров’я.

Питання до модуля