Децентралізація

Громадський простір – це місце, що знаходиться у власності громади або у вільному доступі. Воно може бути використано кожним та не містить комерційної основи для використання. Кожен громадський простір має власні просторові, історичні, природні, соціальні та економічні особливості.

Відкриті, багатофункціональні, креативні громадські простори – це ключовий елемент комфортного міського середовища. Це місце, де люди відпочивають, взаємодіють одне з одним, реалізують себе, творять нові ідеї, надихаються на нові звершення.

Залучення жителів до проєктування, планування та управління громадськими просторами, у яких вони живуть, має важливе значення для підтримки якості цих просторів. Громадські простори мають різне застосування і значення у кожному мікрорайоні та населеному пункті. Участь мешканців гарантує, що характер та використання публічного простору задовольняють особливі потреби громади. Якщо простір не відображає вимоги та бажання місцевого населення, він не буде використовуватися або підтримуватися. Соціальна участь є центральним елементом для побудови безпечних і рівноправних громадських просторів. Громада має бути проінформована щодо дій, які виконуються у зв’язку із проєктом і мати щонайменше дві точки діалогу. На першій зустрічі громада має висловити свої потреби чи проблеми, а на другій – варто зустрічатися із готовим на 80% проєктом, щоб перевірити, чи все врахували і мати час та ресурси на потенційні правки.

Світовий досвід показує, що як ініціатива, так і фінансування некомерційних громадських об’єктів повинно відбуватись не тільки від влади. Активну участь в цих процесах можуть брати громадяни і бізнес.

Комфортні громадські простори здатні приносити прибуток, оживляти ділову та культурну активність в місті, покращувати мікроклімат і підвищувати цінність міських земель.

В 2013 році в Римі під егідою ООН була підписана Хартія громадських просторів. Її ключова думка полягає в тому, що мешканці повинні не лише користуватися цими благами міської цивілізації, але й створювати їх. Це частина «права на місто», яке належить не владі, а кожній людині.

Ознаки успішного громадського простору

Вказуючи на успішний громадський простір, не завжди просто чітко виокремити його ознаки та ключові складові. Ознаки успішного громадського простору:

• орієнтований на людину як індивіда. Як тільки у громадському просторі починає переважати персональний транспорт, тоді дуже важко відстояти межі пішохода – основного користувача простором;
• створює умови до використання простору різними соціальними групами, не розділяючи їх вираженими фізичними бар’єрами (парканами, огорожами);
• глобальні зміни клімату диктують свої умови – громадські простори повинні бути комфортними в спекотні дні й не перетворюватися на розпечені пательні. Особиста безпека кожного має не конфліктувати з доступом до простору найрізноманітніших груп людей. Ідеальний громадський простір – де всі разом, але ніхто не заважає одне одному.
• безпечний, дружній до вразливих груп населення – літніх людей, осіб із дітьми;
• включає у себе економічно ефективні в експлуатації архітектурні рішення;
• зважений у фінансових витратах, використовує власні локальні особливості і не копіює типові рішення.

Громадський простір і здорова громада

Що ще може бути критерієм до благоустрою громадських просторів? Підхід до створення простору, який спонукає до фізичної активності, достатньої рухливості та здорового способу життя є інвестицією у життя громади на наступні десятиліття. Відповідальний підхід до розвитку громадських просторів у громадах може мати неочікуваний ефект у вигляді зниження кількості звернень до лікаря. Європейський і світовий досвіди вказують на пряму залежність між хронічними захворюваннями та рівнем фізичної активності людей. Громадські простори, що спонукають переміщуватися всередині та поза ними, знижують навантаження на медичну систему громади і дають змогу протидіяти пандеміям в умовах соціальної ізоляції.

Яким чином надати громадським просторам громади функцію підтримки здоров’я населення?

1. Урізноманітнити види спортивних активностей у різних просторах – доповнити новими майданчиками для стимулювання заняттям спорту;
2.  Створювати лінійні прогулянкові маршрути для бігу, а також створює умови для соціального дистанціювання під час локдаунів;
3. Створення можливостей для заняття спортом усіх вікових груп є інклюзивним підходом;
4. У різних місцях громади можуть бути розміщені таблички з інформацією про відстані/хвилини у дорозі/спалені калорії/користь для здоров’я. Таке інформування дуже важливе для кращої особистої мотивації мешканців;
5. Підтримати велокористувачів та розробити стратегію розвитку велоруху громади.

Облаштування громадських просторів часто сприймається як розкіш, на яку недозволено витрачати кошти, поки не відремонтовані всі ями на дорогах і не добудовані всі мости. Через це парки, сквери та інші пішохідні зони в українських містах нерідко фінансуються за залишковим принципом.

Громадські простори переважно сприймаються як окремі самостійні одиниці. Пов’язані із просторами проблеми є локальними та вирішуються звичайним благоустроєм. Проте, якщо подивитись на місце «згори», включно з оточенням і контекстом, відкривається неочікуваний новий потенціал, а громадський простір набуває стратегічного значення для громади.